пʼятниця, 30 серпня 2019 р.

Відмова від профілактичних щеплень. Чи мають право відмовити в прийнятті дитини до навчального закладу. Судова практика Верховного Суду.

                           

 Міністерство охорони здоров’я та Міністерство освіти і науки закликали батьків до 1 вересня зробити дітям усі необхідні щеплення за Календарем профілактичних щеплень. Під час пресконференції в.о. Міністра охорони здоров’я Уляни Супрун та Міністра освіти і науки Лілії Гриневич, 14.08.2019, у приміщенні Будинку Уряду, йшлося про те, що діти, які не пройшли вакцинацію, за винятком тих, які мають медичні протипоказання до цього, не зможуть відвідувати дитячі садки та школи з іншими учнями.
 Питання, яке тривожить багатьох батьків неповнолітніх дітей: «Чи мають право адміністрації дошкільних (дитячих садочків) та середніх навчальних закладів (шкіл) відмовити у прийнятті невакцинованої дитини тобто дитини, батьки якої у встановленому порядку відмовились від проведення профілактичних щеплень згідно з Календарем профілактичних щеплень, до відповідного навчального закладу?».
 На дане питання досить вичерпну відповідь надано Верховним Судом в його постанові від 17.04.2019 в рамках цивільної справи № 682/1692/17 за позовом матері невакцинованої дитини до дошкільного навчального закладу про зобов’язання не чинити перешкод у здобутті дошкільної освіти.
 В своїх висновках ВС зазначив про правомірність у відмови ДНЗ у прийомі на навчання дитини, яка не пройшла обов’язкову вакцинацію через недовіру матері до вакцини, незважаючи на те, що дитина згідно медичних документів була абсолютно здоровою.
 Позиція Верховного Суду.
 Вимога про обов’язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об’єктивні підстави - тобто було виправданим.
 ВС зазначив про те, що згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов’язковими і включаються до календаря щеплень.
 Відповідно до частин 1 та 2 ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров’я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.
 Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячого закладу не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв`язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.
 Згідно з положеннями частини шостої статті 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» особам, які не досягли п’ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов’язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
 Відповідно до пункту 6 Примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 листопада 2002 року № 434, питання відвідування дошкільного навчального закладу дитиною, батьки яких відмовилися від щеплень, вирішується лікарсько-консультативною комісією.
 Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.06.2017 на засіданні лікарсько-консультативної комісії було встановлено, що у травні 2017 року мати дитини відмовилась від вакцинації дитини на RV1 АКДП та вирішено, що у зв`язку з неблагополучною епідеміологічною ситуацією дитина відвідувати дитячий садок не може.
 Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки керівництво дошкільного навчального закладу діяло у відповідності до норм чинного законодавства України, адже у силу приписів статті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» до навчального закладу не може бути прийнято дитину без проведення відповідного медичного обстеження та надання висновку лікарсько-консультативної комісії (у разі відсутності у дитини обов`язкових щеплень) про можливість відвідування дошкільного навчального закладу. Враховуючи тривалу відсутність дитини у дошкільному навчальному закладі (більше восьми місяців), наявність вакцини, якої не було у медичному закладі під час зарахування дитини до дошкільного навчального закладу та відмову матері від профілактичного щеплення у зв`язку із недовірою до вакцини, відповідач правомірно відмовив у прийнятті дитину до садочка без висновку лікарсько-консультативної комісії (при відсутності у дитини щеплень) про можливість відвідування дошкільного навчального закладу.
 У справі, яка переглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення матір`ю дитини при збереженні обсягу прав дитини на здобуття освіти, у тому числі в дошкільних закладах освіти, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших батьків та їх дітей, які провели у встановленому державою порядку щеплення, зокрема перед направленням дітей до навчального закладу для здобуття освіти. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.
 Європейський суд з прав людини висловлював думку, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі «Соломахін проти України» від 15 березня 2012 року, заява № 24429/03).
 Відповідно до статті 9 Закону України «Про дошкільну освіту» громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім`ї. Частиною п`ятою цієї ж статті передбачено, що діти можуть здобувати дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють: у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності; у структурних підрозділах юридичних осіб приватного і публічного права, у тому числі закладів освіти; у сім`ї - за сімейною (домашньою) формою здобуття дошкільної освіти; за допомогою фізичних осіб, які мають педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, у тому числі які провадять незалежну професійну діяльність; за допомогою фізичних осіб - підприємців, основним видом діяльності яких є освітня діяльність.
 Згідно ч. 2 ст. 28 ЗУ «Про дошкільну освіту» дитина має гарантоване державою право на безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах дошкільної освіти.
 Батьки мають право обирати одну із визначених форм здобуття їх дитиною дошкільної освіти, але держава, з метою дотримання прав дитини на дошкільну освіту та забезпечення безпеки та здоров`я всіх дітей, встановлює певні правила для реалізації такого права.
 Зважаючи на це, завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей.
 За обставинами цієї справи право малолітнього сина позивача на освіту у дошкільному навчальному закладі було з огляду на суспільні інтереси тимчасового обмежено (до проведення щеплення, покращення епідеміологічної обстановки, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) у зв`язку із тим, що сама позивач, не довіряючи якості вакцини (належним чином не мотивувавши свою недовіру або неможливість застосувати ту вакцину, якій вона довіряє), не дотрималась календаря обов`язкових щеплень і відмовилась від чергового щеплення дитини.
 Висновки автора, зроблені на підставі вказаної постанови ВС та відповідного законодавства:
 Робити дитині профілактичні щеплення (вакцинацію) чи ні – справа батьків.
 Немотивована відмова від проведення обов’язкових профілактичних щеплень, передбачених ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу), у т.ч. у випадку немотивованої недовіри якості до тієї чи іншої вакцини, за відсутності відповідного висновку лікарської комісії про можливість відвідувати заклад щеплення (щеплень) (наприклад у випадку наявності у дитини протипоказань до тієї чи іншої вакцини), може бути підставою для відмови адміністрації навчального закладу (школи, садочку) у прийомі до нього дитини.
 У випадку відмови від вакцинації тією чи іншою вакциною у випадку наявності у дитини протипоказань та/або мотивованої недовіри до якості відповідної вакцини варто своє рішення належним чином обґрунтувати  і надати відповідній лікарській комісії, висновки якої за необхідності можна оскаржити вищому органу або до суду.

неділя, 11 серпня 2019 р.

Апеляційний суд: Відсутність працівника на роботі за станом здоров'я може підтверджуватись не тільки лікарняним листком, а й довідкою медичної установи (Київський апеляційний адміністративний суд, №810/523/18, 26.07.2018, власна практика

                                 
  Фабула судового акту: рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 та ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2018 у судовій адміністративній справі № 810/523/18, задоволено позов мого клієнта (ОСОБА_2) – фізичної особи, яка працювала на посаді секретаря судових засідань Миронівського районного суду Київської області, до керівника апарату Миронівського районного суду Київської області та Миронівського районного суду Київської області про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Зокрема, судом I інстанції, з висновками якого погодились суди II та III ланки, визнано протиправним та скасовано наказ керівника апарату Миронівського районного суду Київської області від 17.01.2018 № 4-к "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2».
 Підставою для винесення вказаного наказу став, прогул, який на думку керівника апарату Миронівського районного суду допустила позивач, а саме те, що остання була відсутня на робочому місці 24.07.2017 без поважних причин, оскільки не надала на підтвердження факту неможливості виходу на роботу за станом здоров’я лікарняного листка, а лише медичну довідку.
 Суд I інстанції прийшов до висновку про те, що відсутність працівника на роботі за станом здоров'я може підтверджуватись не тільки лікарняним листком, а й довідкою медичної установи.
 Залишаючи без змін рішення суду I інстанції, апеляційний суд пришов до таких висновків: «Наведеними доказами підтверджується той факт, що позивач була відсутня на роботі 24.07.2017 з поважних причин, а саме за станом здоров'я.
 Цим самим спростовуються посилання апеляційної скарги відповідача на ту обставину, що перебування в стані тимчасової непрацездатності може бути підтвердженим лише листком непрацездатності.
 Поважними причинами невиходу на роботу може бути не тільки перебування в стані тимчасової непрацездатності, а і звернення до медичної установи.
 У даному випадку таке звернення підтверджене медичною довідкою. Відсутність у такій довідці конкретного часу звернення позивача за медичною допомогою не спростовує її дійсність, враховуючи також і те, що відвідування ОСОБА_2 медичного закладу 24.07.2017 підтверджується іншими доказами в сукупності, що підтверджують поважність причин невиходу позивача на роботу, що, в свою чергу, виключає наявність у спірних правовідносинах прогулу».
 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою одного з відповідачів.
 Отже, для підтвердження факту поважності причин невиходу на роботу працівника за станом здоров’я належним і допустимим доказом може бути не тільки лікарняний листок, а й медична довідка.
 P.S. В ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 31.10.2002 у справі про поновлення на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП України, зазначений такий правовий висновок: "Суд повинен перевірити доводи працівника про поважність причин відсутності на роботі. При цьому на підтвердження доказів про відсутність на роботі за станом здоров’я суд може взяти до уваги як медичні документи, так і інші докази, в тому числі показання свідків".

  Фахові консультації та документальний супровід в питаннях щодо законного порядку оформлення відстрочок від призову на військову службу за ...