Адвокат Ткаченко Сергій Олександрович

вівторок, 26 листопада 2019 р.

Таращанський суд виправдав водія, обвинуваченого у відмові від проходження огляду на стан сп’яніння.

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 13.11.2019 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85720085) провадження по справі про адміністративне правопорушення № 379/1242/19, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння), щодо мого підзахисного за призначенням Л. закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Щодо підзахисного 08.09.2019 працівниками Таращанського відділення поліції складено адмінпротокол по факту події у вигляді відмови Л. від проходження огляду на стан сп’яніння, яка буцімто мала місце 07.09.2019.

Підзахисний свою вину категорично заперечив, як і сам факт керування автомобілем.

Неодноразові судові виклики з метою надати пояснення по факту складання адмінматеріалів як працівники поліції, так і поняті, які під час складання таких матеріалів запрошені останніми, проігнорували.

При прийнятті рішення суд послався на ст. 62 Конституції України, згідно якої обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також вказав на те, що сукупність лише письмових доказів суд вважає недостатнім для ствердження про наявність в діях Л. складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

P.s. В даній судовій справі Л. під час судового розгляду у встановленому порядку скористався своїм правом на захисника за призначенням за рахунок держави через систему безоплатної правової допомоги як такий, що підпав під відповідну категорію, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Білоцерківським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокату видано доручення на захист інтересів Л.

Перелік суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу визначено статтею 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Згідно п. 1 ч. 1 вказаної статті Закону до таких суб’єктів відносяться у т.ч. особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 такого Закону.

За отриманням додаткових роз'яснень кожен може звернутись до одного із бюро правової правової допомоги, які є у відповідних районних центрах, або відповідного місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, які наявні у великих містах.

Адвокат Сергій Ткаченко.

пʼятниця, 30 серпня 2019 р.

Відмова від профілактичних щеплень. Чи мають право відмовити в прийнятті дитини до навчального закладу. Судова практика Верховного Суду.

Міністерство охорони здоров’я та Міністерство освіти і науки закликали батьків до 1 вересня зробити дітям усі необхідні щеплення за Календарем профілактичних щеплень. Під час пресконференції в.о. Міністра охорони здоров’я Уляни Супрун та Міністра освіти і науки Лілії Гриневич, 14.08.2019, у приміщенні Будинку Уряду, йшлося про те, що діти, які не пройшли вакцинацію, за винятком тих, які мають медичні протипоказання до цього, не зможуть відвідувати дитячі садки та школи з іншими учнями.

Питання, яке тривожить багатьох батьків неповнолітніх дітей: «Чи мають право адміністрації дошкільних (дитячих садочків) та середніх навчальних закладів (шкіл) відмовити у прийнятті невакцинованої дитини тобто дитини, батьки якої у встановленому порядку відмовились від проведення профілактичних щеплень згідно з Календарем профілактичних щеплень, до відповідного навчального закладу?».

На дане питання досить вичерпну відповідь надано Верховним Судом в його постанові від 17.04.2019 в рамках цивільної справи № 682/1692/17 за позовом матері невакцинованої дитини до дошкільного навчального закладу про зобов’язання не чинити перешкод у здобутті дошкільної освіти.

В своїх висновках ВС зазначив про правомірність у відмови ДНЗ у прийомі на навчання дитини, яка не пройшла обов’язкову вакцинацію через недовіру матері до вакцини, незважаючи на те, що дитина згідно медичних документів була абсолютно здоровою.

Позиція Верховного Суду.

Вимога про обов’язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об’єктивні підстави - тобто було виправданим.

ВС зазначив про те, що згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов’язковими і включаються до календаря щеплень.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров’я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.

Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячого закладу не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв`язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.

Згідно з положеннями частини шостої статті 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» особам, які не досягли п’ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов’язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Відповідно до пункту 6 Примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 листопада 2002 року № 434, питання відвідування дошкільного навчального закладу дитиною, батьки яких відмовилися від щеплень, вирішується лікарсько-консультативною комісією.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.06.2017 на засіданні лікарсько-консультативної комісії було встановлено, що у травні 2017 року мати дитини відмовилась від вакцинації дитини на RV1 АКДП та вирішено, що у зв`язку з неблагополучною епідеміологічною ситуацією дитина відвідувати дитячий садок не може.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки керівництво дошкільного навчального закладу діяло у відповідності до норм чинного законодавства України, адже у силу приписів статті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» до навчального закладу не може бути прийнято дитину без проведення відповідного медичного обстеження та надання висновку лікарсько-консультативної комісії (у разі відсутності у дитини обов`язкових щеплень) про можливість відвідування дошкільного навчального закладу. Враховуючи тривалу відсутність дитини у дошкільному навчальному закладі (більше восьми місяців), наявність вакцини, якої не було у медичному закладі під час зарахування дитини до дошкільного навчального закладу та відмову матері від профілактичного щеплення у зв`язку із недовірою до вакцини, відповідач правомірно відмовив у прийнятті дитину до садочка без висновку лікарсько-консультативної комісії (при відсутності у дитини щеплень) про можливість відвідування дошкільного навчального закладу.

У справі, яка переглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення матір`ю дитини при збереженні обсягу прав дитини на здобуття освіти, у тому числі в дошкільних закладах освіти, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших батьків та їх дітей, які провели у встановленому державою порядку щеплення, зокрема перед направленням дітей до навчального закладу для здобуття освіти. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

Європейський суд з прав людини висловлював думку, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі «Соломахін проти України» від 15 березня 2012 року, заява № 24429/03).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про дошкільну освіту» громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім`ї. Частиною п`ятою цієї ж статті передбачено, що діти можуть здобувати дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють: у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності; у структурних підрозділах юридичних осіб приватного і публічного права, у тому числі закладів освіти; у сім`ї - за сімейною (домашньою) формою здобуття дошкільної освіти; за допомогою фізичних осіб, які мають педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, у тому числі які провадять незалежну професійну діяльність; за допомогою фізичних осіб - підприємців, основним видом діяльності яких є освітня діяльність.

Згідно ч. 2 ст. 28 ЗУ «Про дошкільну освіту» дитина має гарантоване державою право на безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах дошкільної освіти.

Батьки мають право обирати одну із визначених форм здобуття їх дитиною дошкільної освіти, але держава, з метою дотримання прав дитини на дошкільну освіту та забезпечення безпеки та здоров`я всіх дітей, встановлює певні правила для реалізації такого права.

Зважаючи на це, завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей.

За обставинами цієї справи право малолітнього сина позивача на освіту у дошкільному навчальному закладі було з огляду на суспільні інтереси тимчасового обмежено (до проведення щеплення, покращення епідеміологічної обстановки, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) у зв`язку із тим, що сама позивач, не довіряючи якості вакцини (належним чином не мотивувавши свою недовіру або неможливість застосувати ту вакцину, якій вона довіряє), не дотрималась календаря обов`язкових щеплень і відмовилась від чергового щеплення дитини.

Висновки автора, зроблені на підставі вказаної постанови ВС та відповідного законодавства:

Робити дитині профілактичні щеплення (вакцинацію) чи ні – справа батьків.

Немотивована відмова від проведення обов’язкових профілактичних щеплень, передбачених ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу), у т.ч. у випадку немотивованої недовіри якості до тієї чи іншої вакцини, за відсутності відповідного висновку лікарської комісії про можливість відвідувати заклад щеплення (щеплень) (наприклад у випадку наявності у дитини протипоказань до тієї чи іншої вакцини), може бути підставою для відмови адміністрації навчального закладу (школи, садочку) у прийомі до нього дитини.

У випадку відмови від вакцинації тією чи іншою вакциною у випадку наявності у дитини протипоказань та/або мотивованої недовіри до якості відповідної вакцини варто своє рішення належним чином обґрунтувати і надати відповідній лікарській комісії, висновки якої за необхідності можна оскаржити вищому органу або до суду.

Адвокат Сергій Ткаченко.

неділя, 11 серпня 2019 р.

Апеляційний суд: Відсутність працівника на роботі за станом здоров'я може підтверджуватись не тільки лікарняним листком, а й довідкою медичної установи (Київський апеляційний адміністративний суд, №810/523/18, 26.07.2018, власна практика

Фабула судового акту: рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 та ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2018 у судовій адміністративній справі № 810/523/18, задоволено позов мого клієнта (ОСОБА_2) – фізичної особи, яка працювала на посаді секретаря судових засідань Миронівського районного суду Київської області, до керівника апарату Миронівського районного суду Київської області та Миронівського районного суду Київської області про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Зокрема, судом I інстанції, з висновками якого погодились суди II та III ланки, визнано протиправним та скасовано наказ керівника апарату Миронівського районного суду Київської області від 17.01.2018 № 4-к "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2».
Підставою для винесення вказаного наказу став, прогул, який на думку керівника апарату Миронівського районного суду допустила позивач, а саме те, що остання була відсутня на робочому місці 24.07.2017 без поважних причин, оскільки не надала на підтвердження факту неможливості виходу на роботу за станом здоров’я лікарняного листка, а лише медичну довідку.
Суд I інстанції прийшов до висновку про те, що відсутність працівника на роботі за станом здоров'я може підтверджуватись не тільки лікарняним листком, а й довідкою медичної установи.
Залишаючи без змін рішення суду I інстанції, апеляційний суд пришов до таких висновків: «Наведеними доказами підтверджується той факт, що позивач була відсутня на роботі 24.07.2017 з поважних причин, а саме за станом здоров'я.
Цим самим спростовуються посилання апеляційної скарги відповідача на ту обставину, що перебування в стані тимчасової непрацездатності може бути підтвердженим лише листком непрацездатності.
Поважними причинами невиходу на роботу може бути не тільки перебування в стані тимчасової непрацездатності, а і звернення до медичної установи.
У даному випадку таке звернення підтверджене медичною довідкою. Відсутність у такій довідці конкретного часу звернення позивача за медичною допомогою не спростовує її дійсність, враховуючи також і те, що відвідування ОСОБА_2 медичного закладу 24.07.2017 підтверджується іншими доказами в сукупності, що підтверджують поважність причин невиходу позивача на роботу, що, в свою чергу, виключає наявність у спірних правовідносинах прогулу».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою одного з відповідачів.
Отже, для підтвердження факту поважності причин невиходу на роботу працівника за станом здоров’я належним і допустимим доказом може бути не тільки лікарняний листок, а й медична довідка.
P.S. В ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 31.10.2002 у справі про поновлення на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП України, зазначений такий правовий висновок: "Суд повинен перевірити доводи працівника про поважність причин відсутності на роботі. При цьому на підтвердження доказів про відсутність на роботі за станом здоров’я суд може взяти до уваги як медичні документи, так і інші докази, в тому числі показання свідків".

Адвокат Сергій Ткаченко.
https://www.facebook.com/advtkachenko
https://www.youtube.com/@adv.tkachenko
https://www.instagram.com/adv.tkachenko
https://www.tiktok.com/@adv.tkachenko.serhii

неділя, 14 липня 2019 р.

Судом визнано протиправними дії та бездіяльність інспектора МНС під час проведення позапланової перевірки. Позитивна судова практика.

У квітні 2018 року до Київського окружного адміністративного суду в інтересах мого клієнта - Комунального закладу Київської обласної ради «Обласна лікарня відновлювального лікування» («Водолікарня») подано позов до Головного інспектора Миронівського районного сектору Головного управління Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій у Київській області майора служби цивільного захисту Ч. («Інспектор»), третя особа - Головне управління ДСНС України в Київській області, про визнання протиправними дій та бездіяльності.вв

По закінченню судового розгляду рішенням Київського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Панченко Н.Д.) від 14 червня 2019 року у адміністративній справі № 810/2042/18 позов задоволено повністю, зокрема суд констатував протиправність дій та бездіяльності Інспектора під час проведення позапланової перевірки Водолікарні щодо додержання нею вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, зокрема суд своїм рішенням:

1) визнав протиправною бездіяльність Інспектора, яка виявилась у:

- неознайомленні головного лікаря Водолікарні з підставою проведення позапланової перевірки;

- ненаданні головному лікарю копії посвідчення на проведення позапланової перевірки;

- непред’явленні службового посвідчення;

- невнесенні перед початком позапланової перевірки до журналу реєстрації перевірок запису про її проведення;

- ненаданні для підпису головному лікарю акту по результатах перевірки, а також примірника такого акту в останній день перевірки;

2) визнав протиправними дії Інспектора, які виявились у:

- проведенні позапланової перевірки за відсутності головного лікаря Водолікарні;

- з’ясуванні питань, які не зазначені в посвідченні на проведення перевірки (суд визнав те, що Інспектор під час проведення перевірки вийшов за коло питань, передбачених направленням на її проведення).

Мотивуючи своє рішення, суд I інстанції констатував порушення Інспектором положень Кодексу цивільного захисту України та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині порядку проведення позапланової перевірки Водолікарні щодо додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безь.пеки, внаслідок чого Інспектором допущено протиправні дії та бездіяльність.

Адвокат Сергій Ткаченко.

середа, 10 липня 2019 р.

Суд виправдав підзахисного у справі про адміністративне правопорушення, обвинуваченого у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння особою, яка керує транспортним засобом

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 26.06.2019 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення №379/661/19, передбачене ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, вчинена повторно протягом року), щодо мого підзахисного громадянина П., у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В даній судовій справі громадянин П. під час судового розгляду у встановленому порядку скористався своїм правом на захисника.

В результаті судового розгляду Таращанський районний суд врахував доводи сторони захисту щодо наявності в діях працівників патрульної поліції істотних порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та додатків до нього, а також своєю постановою закрив провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях громадянина П. складу адміністративного правопорушення. Постанова суду набрала законної сили.

Адвокат Сергій Ткаченко.

субота, 6 липня 2019 р.

Успішне представництво в суді учасника бойових дій, постраждалого внаслідок травми, отриманої в період проходження служби в зоні проведення АТО.

Мій довіритель – учасник бойових дій (К.), неодноразово проходив службу в зоні проведення АТО на сході країни у складі одного з підрозділів Національної поліції України.

В березні 2018 року під час бойового чергування на блок-посту в одному із населених пунктів Луганської області під час огляду транспортного засобу та документів, внаслідок вкрай несприятливих погодних умов (сильна ожеледь), К., який був озброєний та у відповідному екіпіруванні, послизнувся, втратив рівновагу та впав. В результаті чого отримав закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку та інші тілесні ушкодження. Після чого К. проходив лікування у шпиталі.

В результаті проведеного службового розслідування по невідомій причині відповідною комісією Головного управління Національної поліції у Київській області прийнято «мотивоване» рішення про те, що травми, яких зазнав К., отримані ним буцімто не під час виконання службових обов’язків, а з власної необережності.

В подальшому такі дії комісії оскаржені нами до Київського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 10.12.2018 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78759154), залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81429972), позов задоволено, зокрема скасовано висновок службового розслідування, відповідні акти про нещасний випадок та зобов’язано Головне управління Національної поліції в Київській області провести повторне розслідування з урахуванням правової позиції суду, яка по суті збігається із доводами, наведеними в нашій позовній заяві.

Нагадую про те, що згідно п. 9 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» учасники бойових дій мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, яка надається за рахунок держави.

Адвокат Сергій Ткаченко.