понеділок, 10 грудня 2018 р.

Несправедливі умови договору фінансового лізингу

 
  Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
  Зокрема, ст. 18 вказаного Закону визначає поняття «несправедливі умови договору» – умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживачу.
 Так, 24 вересня 2018 року Верховний Суд відхилив касаційну скарга ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», а рішення попередньої інстанцій про визнання договору недійсним та стягнення коштів залишив без змін (справа № 282/588/16, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76859574).
  За матеріалами справи позивач через мережу Інтернет знайшов оголошення про продаж трактора за ціною 98 тис. грн. та 12.05.2016 з метою його придбання підписав незаповнений договір лізингу. Також йому повідомили, що для отримання трактора необхідно сплатити перший внесок у сумі 37 500 грн. і після оплати протягом трьох днів трактор доставлять йому безкоштовно. Позивач погодився з умовами та оплатив вказану суму, згодом отримав примірник договору.
  Через три дні так і не отримавши трактор, він зателефонував на гарячу лінію, де йому повідомили, що для отримання трактору необхідно оплатити 50 % його вартості, а попередньо оплачена сума в 37 500 грн. є внеском за укладення договору, а не платою за товар.
  Після детального ознайомлення з договором, він виявив, що ціна трактора відповідно до договору – 375 тис. грн., а не 98 тис. обумовлених в оголошенні та як йому обіцяв продавець. Більш того, договір не містить умов його розірвання з ініціативи лізингоодержувача.
  Вважаючи те, що на думку позивача його введено в оману та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» застосувала до нього нечесну підприємницьку діяльність, оскільки умови договору порушують Закон України «Про захист прав споживачів», тому за захистом своїх прав він звернувся до суду.
  Рішенням суду першої інстанції позов задоволено, договір фінансового лізингу від 12.05.2016 визнано недійсним, грошові кошти у розмірі 37 500 грн. повернено позивачу, додатково стягнено 375 грн. комісії банк.
  Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині стягнення 375 грн. комісії банку скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні цих позовних вимог, в іншій частині рішення суду залишено без змін.
  Крім того, під час розгляду справи з’ясувались ті обставини, що у ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» відсутня ліцензія на здійснення фінансових послуг із фінансового лізингу, що є порушенням п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», де зазначено що діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
 Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».
  Договір лізингу за своєю природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно стаття 628 ЦК України.
  Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
  Норми ст. 220 ЦК України передбачають, що у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
  Розглядаючи справу за касаційною скаргою Верховний Суд дійшов висновку, що у договорі від 12.05.2016 виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов’язків, передбачених договором та законом, звужені обов’язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.
 Зокрема, п. 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов’язаннями відповідає продавець.
  За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо.
  Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов’язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
  Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та іншого суперечить положенням статті 808 ЦК України.
  Відтак, касаційна скарга залишена без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
  Підсумовуючи вищевикладене, можна сказати, що отримання товарів за ціною на порядок нижче ринкової – це перше що повинно насторожити, адже часто бажання отримати щось на вигідних умовах розсіює уважність та приводить до небажаних наслідків.  Укладення такого роду договорів через Інтернет та за допомогою телефонних консультацій може призвести до зловживань з боку нечесних підприємців, і як результат можна залишити і без грошей, і без товару.
  Тому варто бути уважним, слід ретельно читати умови договору і у випадку нерозуміння якихось умов обов’язково звертатись до фахівців за консультацією. Це збереже Ваші гроші, час та нерви.
  P.S. Власна практика адвоката С.Ткаченка у подібній справі: рішення Миронівського районного суду Київської області від 05.07.2016 у цивільній справі  № 371/557/16-ц http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58912835, набрало чинності (відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс»). 

субота, 1 серпня 2015 р.

БОРГОВА РОЗПИСКА. Правове підґрунтя та вимоги до оформлення.

Так, розписка про отримання коштів є водночас борговим документом і однією із форм укладення договору позики (ст. 1047 Цивільного кодексу України), а також прямими доказом передачі коштів від позикодавця позичальнику.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Із урахуванням вимог ст. 1047 ЦК України такий договір підлягає обов’язковому оформленню фізичними особами у письмовій формі у випадку якщо сума позики становить більше 170,00 грн.
Розписка про отримання грошових коштів для можливості її подальшого використання як боргового документу повинна містити ідентифікуючі відомості про позикодавця і позичальника (боржника), зокрема ПІП, податкові номери (ідентифікаційні номери), серії і номери паспортів, адреси місць проживання обох сторін тощо.
 Зазначення податкових номерів необхідно для того щоб у випадку судового спору можливо було чітко ідентифікувати особу і вказати такий податковий номер у виконавчому листі на стягнення присуджених коштів.
Розписка необхідна на випадок виникнення спорів, які як правило виникають у випадку відмови позичальника повернути позичені кошти. В такому випадку належним чином оформлена письмова боргова розписка буде належним і допустимим доказом того, що кошти були передані позикодавцем позичальнику.
Розвіювання міфів щодо боргових розписок:
Міф 1: «Якщо розписка не оформлена нотаріально - вона є недійсною».
Даний міф не відповідає дійсності через те, що чинне в Україні законодавство не встановлює обов’язкової нотаріальної форми для договору позики. Розписка буде дійсною у разі її оформлення у простій письмовій формі.
Міф 2: «Я приведу у суд двох-трьох свідків, які скажуть про те, що я кошти не позичав».
Цей міф також є надуманим з правової точки зору з наступних підстав:
По-перше, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (ч. 1 ст. 1051 ЦК України).
  Відтак, за звичайних обставин для оскарження договору позики, укладеного у формі розписки потрібні перш за все письмові докази, висновки експертів (як варіант про підробку підпису у розписці) і т.д., а не лише покази свідків.
По-друге, наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку (ч. 3 ст. 545 ЦК України).
Тобто, якщо оригінал розписки перебуває у позикодавця а не у боржника - це є прямими доказом того, що кошти не повернуті (якщо боржник не надасть обґрунтованих письмових доказів підтверджуючих повернення коштів позикодавцю) або навпаки якщо розписка знаходиться у боржника - це свідчить про повернення ним коштів, якщо немає належних доказів іншому.
Один із варіантів судового рішення суду апеляційної інстанції, яке підтверджує дану правову позицію: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21451217.
Підсумовуючи викладене можна визначити ключові вимоги до розписки про отримання у борг грошових коштів:
- розписка має бути написана особисто позичальником (боржником) кульковою ручкою і ним підписана;
- сторони мають повністю усвідомлювати характер правовідносин у яких вони приймають участь і правові наслідки складання розписки. В іншому випадку для уникнення непорозумінь краще звернутись за правовою допомогою до компетентного в даних питаннях юриста;
- в розписці мають бути повністю вказані реквізити як позикодавця так і позичальника, сума позики прописом у грошовій валюті України або у еквіваленті до іноземної валюти, строк (напр. на 1 рік) або термін (до певної дати) повернення коштів, розмір відсотків за користування позикою;
   - при підписанні розписки і передачі коштів бажаним є присутність свідків про яких необхідно зазначити у самій розписці;
   - розписка як борговий документ має знаходитись у позикодавця до повернення коштів від позичальника;
  - після повернення коштів позикодавець зобов’язаний повернути позичальнику розписку або видати власноруч написану іншу розписку про повернення позичених коштів.
До статті додається зразок розписки про отримання коштів (але бажаним є власноручне написання розписки боржником):
З повагою, адвокат Сергій Ткаченко. 
Викладені в зазначеній статті правові позиції є обґрунтованою думкою автора, яка сформована на основі норм законодавства, чинного станом на дату написання статті, а також відповідної судової практики у т.ч. самого автора.

Правовий висновок Верховного Суду щодо строків звернення до суду з трудовим спором

Cтроки звернення до суду за вирішенням трудового спору застосовуються незалежно від заяви сторін, а тому в кожному випадку суд зобов'яза...