неділя, 14 липня 2019 р.

Судом визнано протиправними дії та бездіяльність інспектора МНС під час проведення позапланової перевірки. Позитивна судова практика.

 

  У квітні 2018 року до Київського окружного адміністративного суду в інтересах мого клієнта - Комунального закладу Київської обласної ради «Обласна лікарня відновлювального лікування» («Водолікарня») подано позов до Головного інспектора Миронівського районного сектору Головного управління Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій у Київській області майора служби цивільного захисту Ч. («Інспектор»), третя особа - Головне управління ДСНС України в Київській області, про визнання протиправними дій та бездіяльності.вв
  По закінченню судового розгляду рішенням Київського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Панченко Н.Д.) від 14 червня 2019 року у адміністративній справі № 810/2042/18 позов задоволено повністю, зокрема суд констатував протиправність дій та бездіяльності Інспектора під час проведення позапланової перевірки Водолікарні щодо додержання нею вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, зокрема суд своїм рішенням:
  1) визнав протиправною бездіяльність Інспектора, яка виявилась у:
  - неознайомленні головного лікаря Водолікарні з підставою проведення позапланової перевірки;
  - ненаданні головному лікарю копії посвідчення на проведення позапланової перевірки;
  - непред’явленні службового посвідчення;
  - невнесенні перед початком позапланової перевірки до журналу реєстрації перевірок запису про її проведення;
  - ненаданні для підпису головному лікарю акту по результатах перевірки, а також примірника такого акту в останній день перевірки;
  2) визнав протиправними дії Інспектора, які виявились у:
  - проведенні позапланової перевірки за відсутності головного лікаря Водолікарні;
  - з’ясуванні питань, які не зазначені в посвідченні на проведення перевірки (суд визнав те, що Інспектор під час проведення перевірки вийшов за коло питань, передбачених направленням на її проведення).
  Мотивуючи своє рішення, суд I інстанції констатував порушення Інспектором положень Кодексу цивільного захисту України та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині порядку проведення позапланової перевірки Водолікарні щодо додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безь.пеки, внаслідок чого Інспектором допущено протиправні дії та бездіяльність.

середа, 10 липня 2019 р.

Суд виправдав підзахисного у справі про адміністративне правопорушення, обвинуваченого у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння особою, яка керує транспортним засобом

 


 Постановою Таращанського районного суду Київської області від 26.06.2019 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення №379/661/19, передбачене ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, вчинена повторно протягом року), щодо мого підзахисного громадянина П., у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
  В даній судовій справі громадянин П. під час судового розгляду у встановленому порядку скористався своїм правом на захисника.
  В результаті судового розгляду Таращанський районний суд врахував доводи сторони захисту щодо наявності в діях працівників патрульної поліції істотних порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та додатків до нього, а також своєю постановою закрив провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях громадянина П. складу адміністративного правопорушення. Постанова суду набрала законної сили.
 Адвокат Сергій Ткаченко.

субота, 6 липня 2019 р.

Успішне представництво в суді учасника бойових дій, постраждалого внаслідок травми, отриманої в період проходження служби в зоні проведення АТО.

 

  Мій довіритель – учасник бойових дій (К.), неодноразово проходив службу в зоні проведення АТО на сході країни у складі одного з підрозділів Національної поліції України.
  В березні 2018 року під час бойового чергування на блок-посту в одному із населених пунктів Луганської області під час огляду транспортного засобу та документів, внаслідок вкрай несприятливих погодних умов (сильна ожеледь), К., який був озброєний та у відповідному екіпіруванні, послизнувся, втратив рівновагу та впав. В результаті чого отримав закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку та інші тілесні ушкодження. Після чого К. проходив лікування у шпиталі.
  В результаті проведеного службового розслідування по невідомій причині відповідною комісією Головного управління Національної поліції у Київській області прийнято «мотивоване» рішення про те, що травми, яких зазнав К., отримані ним буцімто не під час виконання службових обов’язків, а з власної необережності.
  В подальшому такі дії комісії оскаржені нами до Київського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 10.12.2018 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78759154), залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81429972), позов задоволено, зокрема скасовано висновок службового розслідування, відповідні акти про нещасний випадок та зобов’язано Головне управління Національної поліції в Київській області провести повторне розслідування з урахуванням правової позиції суду, яка по суті збігається із доводами, наведеними в нашій позовній заяві.

  Нагадую про те, що згідно п. 9 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» учасники бойових дій мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, яка надається за рахунок держави.
  
   Адвокат Сергій Ткаченко.

субота, 12 січня 2019 р.

Успішне представництво в суді інтересів Миронівської Водолікарні в справі про застосування заходів реагування у вигляді зупинення її експлуатації

  5 грудня 2018 року Шостий апеляційний адміністративний суд (у м. Києві) своєю постановою лишив без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року у справі № 810/4312/17 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Комунального закладу Київської обласної ради «Обласна лікарня відновного лікування» (м. Миронівка) про застосування заходів реагування, яким такий позов залишено без задоволення.
  В даній справі із самого початку прийняття справи до судового розгляду я здійснював представництво інтересів Комунального закладу Київської обласної ради «Обласна лікарня відновного лікування» (в миру «Водолікарня»).
 Позов підрозділу МНС був мотивований недотриманням адміністрацією Водолікарні вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, у зв’язку чим його представники просили застосувати до лікувального закладу заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації об’єкта до повного усунення порушень зазначених в акті перевірки.
  В ході тривалого судового розгляду (провадження відкрито 13.12.2017) як в першій, так і в апеляційній інстанції, спільно з головним лікарем Горкушею Олександром Петровичем вдалось довести відсутність законних підстав для задоволення вказаного позову.
Дякую адміністрації КЗ КОР «ОЛВЛ», зокрема головному лікарю Горкуші О.П., за надану довіру здійснювати представництво інтересів закладу в такій відповідальність та важливій для подальшого існування останнього судовій справі. І варто зауважити про те, що успішному законному врішенню справи істотно сприяли професійні і юридично вірні дії адміністрації Водолікарні.
  Довідка. Водолікарня (КЗ КОР «ОЛВЛ») як заклад створена в 1957 році як обласна бальноекологічна лікарня по рішенню виконкому Київської обласної ради депутатів трудящих від 09.02.1957 № 91.
  Основною метою діяльності закладу є: забезпечення населення Київської області висококваліфікованою поліклінічно-консультативною та стаціонарною медичною допомогою, основним лікувальним засобом якої є використання мінеральної радонової води Миронівського родовища підземних мінеральних радонових вод із свердловин № 1, № 3, № 4, які розташовані на території закладу.
  Основним лікувальним фактором у лікарні є радонові води, які застосовуються у вигляді ванн та гінекологічних зрошень. Радонові ванни застосовують у комплексному лікуванні з масажем, парафіно-озокеритними аплікаціями, гідротерапією, лікувальною фізкультурою (ЛФК, дошка Євмінова), підводною та сухою витяжкою хребта та фізіотерапевтичними процедурами (магнітотерапія, УВЧ, УЗ, дарсонваль, ампліпульс, ДДТ, електрофорез, електростимуляція, 4-камерні ванни, вихрові ванни, лазеротерапія, магніто-лазеротерапія). А також доповнюється фітотерапією й інгаляціями.
  У Водолікарні за 2017 рік всього безкоштовно пролікувалось 1618 хворих, в т.ч. учасників АТО – 38 чол., учасників бойових дій – 3 чол., інвалідів ВВВ (Другої Світової війни) – 8 чол., постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС – 108 чол., інваліди загального захворювання – 119 чол., дітей-сиріт та з багатодітних і малозабезпечених сімей – 10 чол. Аналогічна кількість пролікованих осіб і у 2018 році.   

  Адвокат Сергій Ткаченко.

понеділок, 10 грудня 2018 р.

Несправедливі умови договору фінансового лізингу

 
  Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
  Зокрема, ст. 18 вказаного Закону визначає поняття «несправедливі умови договору» – умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживачу.
 Так, 24 вересня 2018 року Верховний Суд відхилив касаційну скарга ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», а рішення попередньої інстанцій про визнання договору недійсним та стягнення коштів залишив без змін (справа № 282/588/16, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76859574).
  За матеріалами справи позивач через мережу Інтернет знайшов оголошення про продаж трактора за ціною 98 тис. грн. та 12.05.2016 з метою його придбання підписав незаповнений договір лізингу. Також йому повідомили, що для отримання трактора необхідно сплатити перший внесок у сумі 37 500 грн. і після оплати протягом трьох днів трактор доставлять йому безкоштовно. Позивач погодився з умовами та оплатив вказану суму, згодом отримав примірник договору.
  Через три дні так і не отримавши трактор, він зателефонував на гарячу лінію, де йому повідомили, що для отримання трактору необхідно оплатити 50 % його вартості, а попередньо оплачена сума в 37 500 грн. є внеском за укладення договору, а не платою за товар.
  Після детального ознайомлення з договором, він виявив, що ціна трактора відповідно до договору – 375 тис. грн., а не 98 тис. обумовлених в оголошенні та як йому обіцяв продавець. Більш того, договір не містить умов його розірвання з ініціативи лізингоодержувача.
  Вважаючи те, що на думку позивача його введено в оману та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» застосувала до нього нечесну підприємницьку діяльність, оскільки умови договору порушують Закон України «Про захист прав споживачів», тому за захистом своїх прав він звернувся до суду.
  Рішенням суду першої інстанції позов задоволено, договір фінансового лізингу від 12.05.2016 визнано недійсним, грошові кошти у розмірі 37 500 грн. повернено позивачу, додатково стягнено 375 грн. комісії банк.
  Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині стягнення 375 грн. комісії банку скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні цих позовних вимог, в іншій частині рішення суду залишено без змін.
  Крім того, під час розгляду справи з’ясувались ті обставини, що у ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» відсутня ліцензія на здійснення фінансових послуг із фінансового лізингу, що є порушенням п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», де зазначено що діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
 Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».
  Договір лізингу за своєю природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно стаття 628 ЦК України.
  Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
  Норми ст. 220 ЦК України передбачають, що у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
  Розглядаючи справу за касаційною скаргою Верховний Суд дійшов висновку, що у договорі від 12.05.2016 виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов’язків, передбачених договором та законом, звужені обов’язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.
 Зокрема, п. 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов’язаннями відповідає продавець.
  За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо.
  Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов’язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
  Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та іншого суперечить положенням статті 808 ЦК України.
  Відтак, касаційна скарга залишена без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
  Підсумовуючи вищевикладене, можна сказати, що отримання товарів за ціною на порядок нижче ринкової – це перше що повинно насторожити, адже часто бажання отримати щось на вигідних умовах розсіює уважність та приводить до небажаних наслідків.  Укладення такого роду договорів через Інтернет та за допомогою телефонних консультацій може призвести до зловживань з боку нечесних підприємців, і як результат можна залишити і без грошей, і без товару.
  Тому варто бути уважним, слід ретельно читати умови договору і у випадку нерозуміння якихось умов обов’язково звертатись до фахівців за консультацією. Це збереже Ваші гроші, час та нерви.
  P.S. Власна практика адвоката С.Ткаченка у подібній справі: рішення Миронівського районного суду Київської області від 05.07.2016 у цивільній справі  № 371/557/16-ц http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58912835, набрало чинності (відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс»). 

субота, 1 серпня 2015 р.

БОРГОВА РОЗПИСКА. Правове підґрунтя та вимоги до оформлення.

Так, розписка про отримання коштів є водночас борговим документом і однією із форм укладення договору позики (ст. 1047 Цивільного кодексу України), а також прямими доказом передачі коштів від позикодавця позичальнику.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Із урахуванням вимог ст. 1047 ЦК України такий договір підлягає обов’язковому оформленню фізичними особами у письмовій формі у випадку якщо сума позики становить більше 170,00 грн.
Розписка про отримання грошових коштів для можливості її подальшого використання як боргового документу повинна містити ідентифікуючі відомості про позикодавця і позичальника (боржника), зокрема ПІП, податкові номери (ідентифікаційні номери), серії і номери паспортів, адреси місць проживання обох сторін тощо.
 Зазначення податкових номерів необхідно для того щоб у випадку судового спору можливо було чітко ідентифікувати особу і вказати такий податковий номер у виконавчому листі на стягнення присуджених коштів.
Розписка необхідна на випадок виникнення спорів, які як правило виникають у випадку відмови позичальника повернути позичені кошти. В такому випадку належним чином оформлена письмова боргова розписка буде належним і допустимим доказом того, що кошти були передані позикодавцем позичальнику.
Розвіювання міфів щодо боргових розписок:
Міф 1: «Якщо розписка не оформлена нотаріально - вона є недійсною».
Даний міф не відповідає дійсності через те, що чинне в Україні законодавство не встановлює обов’язкової нотаріальної форми для договору позики. Розписка буде дійсною у разі її оформлення у простій письмовій формі.
Міф 2: «Я приведу у суд двох-трьох свідків, які скажуть про те, що я кошти не позичав».
Цей міф також є надуманим з правової точки зору з наступних підстав:
По-перше, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (ч. 1 ст. 1051 ЦК України).
  Відтак, за звичайних обставин для оскарження договору позики, укладеного у формі розписки потрібні перш за все письмові докази, висновки експертів (як варіант про підробку підпису у розписці) і т.д., а не лише покази свідків.
По-друге, наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку (ч. 3 ст. 545 ЦК України).
Тобто, якщо оригінал розписки перебуває у позикодавця а не у боржника - це є прямими доказом того, що кошти не повернуті (якщо боржник не надасть обґрунтованих письмових доказів підтверджуючих повернення коштів позикодавцю) або навпаки якщо розписка знаходиться у боржника - це свідчить про повернення ним коштів, якщо немає належних доказів іншому.
Один із варіантів судового рішення суду апеляційної інстанції, яке підтверджує дану правову позицію: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21451217.
Підсумовуючи викладене можна визначити ключові вимоги до розписки про отримання у борг грошових коштів:
- розписка має бути написана особисто позичальником (боржником) кульковою ручкою і ним підписана;
- сторони мають повністю усвідомлювати характер правовідносин у яких вони приймають участь і правові наслідки складання розписки. В іншому випадку для уникнення непорозумінь краще звернутись за правовою допомогою до компетентного в даних питаннях юриста;
- в розписці мають бути повністю вказані реквізити як позикодавця так і позичальника, сума позики прописом у грошовій валюті України або у еквіваленті до іноземної валюти, строк (напр. на 1 рік) або термін (до певної дати) повернення коштів, розмір відсотків за користування позикою;
   - при підписанні розписки і передачі коштів бажаним є присутність свідків про яких необхідно зазначити у самій розписці;
   - розписка як борговий документ має знаходитись у позикодавця до повернення коштів від позичальника;
  - після повернення коштів позикодавець зобов’язаний повернути позичальнику розписку або видати власноруч написану іншу розписку про повернення позичених коштів.
До статті додається зразок розписки про отримання коштів (але бажаним є власноручне написання розписки боржником):
З повагою, адвокат Сергій Ткаченко. 
Викладені в зазначеній статті правові позиції є обґрунтованою думкою автора, яка сформована на основі норм законодавства, чинного станом на дату написання статті, а також відповідної судової практики у т.ч. самого автора.

Правовий висновок Верховного Суду щодо строків звернення до суду з трудовим спором

Cтроки звернення до суду за вирішенням трудового спору застосовуються незалежно від заяви сторін, а тому в кожному випадку суд зобов'яза...